Ергономіка в догляді за сеньйором: як допомагати, не ризикуючи власним здоров’ям

Допомога сеньйору під час вставання, пересідання чи зміни положення не мусить закінчуватися болем у спині. Дізнайся, як допомагати безпечно – для підопічного і для себе.

У першій статті нашої серії ми писали про те, що охорона праці в догляді – це щоденні рішення, які мають значення для безпеки сеньйора та опікунки.

Одна з таких ситуацій – щоденна допомога підопічному, наприклад, коли він встає з ліжка, пересідає на крісло, йде до ванної чи змінює положення тіла.

Для сеньйора це часто коротка, звичайна дія. Для опікунки – завдання, яке може повторюватися багато разів на день і з часом стати значним навантаженням для організму.

Тому варто подумати не лише про те, як допомогти сеньйору, а й про те, як зробити це безпечно для власного тіла.

Адже добрий догляд не повинен означати болю в спині наприкінці кожного дня.

Допомогти – не завжди означає підняти

Коли сеньйору важко рухатися, першим рефлексом може бути бажання швидко його підняти або міцно підтримати. Особливо тоді, коли ситуація стресова й вимагає швидкої реакції.

Однак варто пам'ятати, що роль опікунки не полягає в тому, щоб повністю брати на себе вагу підопічного.

Якщо сеньйор може виконати частину руху самостійно, варто дати йому таку можливість і правильно його скерувати. Опікунка може страхувати, підказувати наступні кроки та підтримувати підопічного замість того, щоб щоразу виконувати всю роботу за нього. Такий підхід підвищує безпеку й водночас допомагає зменшити навантаження на організм опікунки.

Такий спосіб дій важливий із двох причин.

З одного боку, він дозволяє сеньйору зберегти якомога більше самостійності та активно брати участь у щоденних справах. З іншого – зменшує навантаження на хребет, м'язи та суглоби опікунки.

Тож варто пам'ятати, що допомагати – не завжди означає робити все замість підопічного.

Часто найкраща підтримка – показати, як він може виконати дію самостійно, і водночас забезпечити належну страховку, відчуття безпеки та задоволення від того, що він зміг зробити щось сам.

Тому, перш ніж почати допомагати, зупинімося на мить і подумаймо:

• Які дії сеньйор може виконати самостійно?
• У чому саме він потребує допомоги?
• Чи можу я використати ліжко, крісло, поручень або інше обладнання?
• Чи потрібна для цієї дії друга людина?

Не можна поспішати, навіть якщо ситуація нібито цього вимагає

У щоденному догляді дуже легко поспішати. Сеньйор хоче швидко встати, дзвонить телефон, треба приготувати їжу, а на опікунку чекають інші обов'язки. У такі моменти легко забути, що під час допомоги в пересуванні найважливіша безпека, а не темп.

Тож варто на мить зупинитися і спокійно підготувати сеньйора до руху. Сказати йому, що ви зараз робитимете, попросити правильно поставити ступні чи руки і переконатися, що він має стійку опору.

Лише коли обоє готові, можна починати рух.

Така хвилинка підготовки може здаватися дрібницею, але вона значно полегшує безпечне виконання щоденних дій. Сеньйор знає, чого очікувати, а опікунка краще контролює ситуацію і може правильно реагувати на кожен рух підопічного.

Спокійне спілкування та правильний темп так само важливі, як і сама техніка допомоги. У догляді за сеньйором, як і в більшості інших професій, поспіх рідко буває добрим порадником.

Не тягнемо сеньйора за руки

Це одне з основних правил безпечного догляду, про яке варто пам'ятати під час щоденної допомоги.

Коли сеньйору важко встати, природним рефлексом може бути схопити його за руки й спробувати підтягнути вгору. На жаль, така допомога може підвищувати ризик травми як для підопічного, так і для опікунки.

Спосіб виконання переміщення завжди має враховувати можливості та стан здоров'я сеньйора. В одних ситуаціях достатньо належної страховки та підказок, в інших знадобиться допомога другої людини, правильна техніка переміщення або допоміжне обладнання.

Не існує одного способу допомоги, який підійде кожному сеньйору. Людина, яка самостійно тримається на ногах, потребуватиме зовсім іншої підтримки, ніж підопічний зі значними руховими обмеженнями чи труднощами з утриманням стійкого положення.

Тому перед кожним переміщенням варто оцінити, наскільки сеньйор може долучитися до руху і якої саме підтримки він справді потребує. Пристосування способу допомоги до можливостей підопічного – один із найважливіших елементів безпечного та ергономічного догляду.

Твоя спина не повинна виконувати всю роботу

Ергономіка не полягає в тому, щоб знайти «ідеальну позу» і ніколи з неї не виходити.

Ідеться передусім про обмеження зайвого перевантаження організму.

На практиці значення мають, зокрема:

• правильна постановка ступнів,
• стійке положення під час виконання дій,
• уникання різких рухів,
• відмова від скручування тулуба під навантаженням,
• регулювання висоти ліжка чи робочого місця, якщо є така можливість,
• використання наявного допоміжного обладнання,
• планування руху перед його початком.

Варто також пам'ятати дуже просте правило:

Якщо ти відчуваєш, що ситуація вимагає від тебе всієї сили, найімовірніше, треба зупинитися й пошукати інше рішення.

Не йдеться про те, щоб будь-якою ціною справлятися з усім самостійно. Турбота про власне здоров'я – це не ознака слабкості, а розсудливого підходу до щоденного догляду. Краще зупинитися на мить і знайти безпечніше рішення, ніж ризикувати перевантаженням чи травмою.

Допоміжне обладнання – це підтримка, якою варто користуватися, а не ознака слабкості

У щоденному догляді за сеньйором правильно підібране обладнання може значно полегшити роботу. Підйомники, поручні, крісла для душу, ковзні мати чи інші засоби для пересування – це не зайвий додаток. Їхнє завдання – підвищити безпеку та зменшити навантаження як на сеньйора, так і на опікунку.

Проте важливо користуватися ними свідомо. Опікунка повинна знати:

• для чого призначений цей пристрій,
• як правильно та безпечно ним користуватися,
• у яких ситуаціях його варто застосовувати,
• коли необхідна допомога другої людини.

Саме обладнання не забезпечить безпеки, якщо його неправильно підібрано або використано.

Якщо в домі сеньйора є пристрій, яким опікунка раніше не користувалася, варто попросити показати, як правильно ним користуватися. Краще витратити кілька хвилин на інструктаж, ніж ризикувати неправильним виконанням дії.

Користуватися допомогою – не означає бракувати досвіду. Це свідомий спосіб дбати про безпеку, здоров'я і власний хребет.

Коли варто сказати: «Мені потрібна допомога»?

Просити про допомогу не завжди легко, особливо коли опікунка звикла виконувати свої обов'язки самостійно. Іноді з'являється думка: «Раніше я давала раду, то й тепер впораюся».

Однак варто пам'ятати, що стан сеньйора може змінитися з дня на день. Погіршення рухливості, ослаблення чи неможливість співпрацювати під час переміщення можуть призвести до того, що дія, яка раніше була безпечною, раптом стане великим навантаженням.

Якщо сеньйор потребує більшої підтримки, його вага унеможливлює безпечне виконання дії, він не може активно брати участь у русі або завдання перевищує можливості однієї людини, не варто ризикувати й намагатися впоратися будь-якою ціною.

Іноді найкращим рішенням є попросити про допомогу другу людину, скористатися відповідним обладнанням або застосувати іншу техніку.

Професійний догляд не полягає в тому, що ми все робимо самі. Уміння розпізнати власні можливості та попросити про підтримку в потрібний момент – це також ознака відповідальності.

Ергономіка починається ще до початку роботи

Турбота про власну безпеку в догляді за сеньйором починається не лише в момент піднімання чи переміщення підопічного. Велике значення має також те, як організований простір, у якому опікунка виконує свої щоденні обов'язки.

Якщо найчастіше потрібні речі лежать далеко, доведеться багато разів тягнутися по них, нахилятися чи робити зайві рухи. Те саме стосується невдало поставленого ліжка, незручного доступу до ванної чи предметів, що знаходяться поза досяжністю руки.

Тож на початку дня, а також після змін в облаштуванні простору, варто запитати себе:

• Чи найпотрібніші речі завжди в мене під рукою?
• Чи можу я вільно підійти до ліжка або крісла сеньйора?
• Чи достатньо у ванній місця для безпечного виконання дій?
• Чи доводиться мені під час роботи часто нахилятися, далеко тягнутися або скручувати тулуб?
• Чи щось в оточенні ускладнює мені виконання щоденних обов'язків?

Такі дрібниці можуть мати велике значення, особливо коли ті самі дії повторюються багато разів на день.

Ергономіка – це не лише правильна техніка руху. Це також добре спланований простір, який дозволяє працювати зручніше, безпечніше та з меншим навантаженням на організм.

Упасти може не лише сеньйор

Коли ми думаємо про безпеку в домі сеньйора, найчастіше зосереджуємося на тому, щоб уберегти від падіння літню людину. Однак варто пам'ятати, що спіткнутися, послизнутися чи втратити рівновагу може й опікунка – особливо під час страхування або допомоги в пересуванні.

Тому безпечний простір має захищати обох.

Небезпеку можуть становити навіть на перший погляд дрібниці, як-от:

• мокра або слизька підлога,
• незакріплені килимки,
• кабелі на проході,
• невідповідне взуття,
• предмети, залишені там, де треба проходити,
• недостатнє освітлення.

У щоденному догляді легко звикнути до оточення й перестати помічати такі перешкоди. Тим часом їх усунення часто не вимагає великих зусиль, а може значно підвищити безпеку.

Тому, готуючи простір до роботи, варто подивитися на нього з двох перспектив:

• Чи може сеньйор безпечно тут пересуватися?
• Чи можу я теж виконувати тут свої обов'язки без ризику спіткнутися або втратити рівновагу?

Безпека опікунки не менш важлива. Щоб ефективно допомагати іншій людині, спершу треба подбати про безпечні умови для себе.

Твоє тіло – це теж робочий інструмент

У роботі опікунки важливі знання, досвід, терпіння та емпатія. Але не можна забувати ще про один важливий елемент – власне тіло, яке щодня виконує десятки різних дій.

Саме руки, ноги, спина та суглоби задіяні в допомозі сеньйору, страхуванні, його переміщенні чи виконанні щоденних обов'язків.

Тому турбота про власну фізичну форму – це не прояв егоїзму. Це один з елементів відповідального та професійного догляду.

Варто звертати увагу на сигнали, які подає організм. Якщо тривалий час з'являється біль у спині, колінах, зап'ястях чи інших частинах тіла, не варто автоматично вважати його «нормальною частиною роботи». Короткочасна втома після напруженого дня – це зовсім інше, ніж біль, який регулярно повертається або поступово посилюється.

Не варто чекати, поки невеликий дискомфорт переросте в серйознішу проблему. Турбота про власне здоров'я дозволяє не лише краще почуватися щодня, а й довше та безпечніше підтримувати сеньйора.

Добрий догляд починається з щоденних звичок

Ергономіка в догляді за сеньйором не мусить означати складних правил чи важких для запам'ятовування процедур. Найважливіші – прості звички, які з часом стають природною частиною щоденної роботи.

Замість зайвого піднімання – подумай, чи можна безпечно пересунути сеньйора.

Замість тягнути за руки – забезпеч йому належну опору. Уникай зайвих нахилів, використовуй можливості підопічного і користуйся допоміжним обладнанням, коли воно потрібне.

А якщо ситуація перевищує твої можливості – попроси про допомогу.

Догляд за сеньйором може бути фізично виснажливим, але він не повинен відбуватися коштом здоров'я людини, яка цей догляд забезпечує.

Турбота про власний хребет і турбота про сеньйора можуть іти поруч. Правильні звички та ергономічний підхід дозволяють допомагати безпечніше, зручніше та з меншим навантаженням для обох сторін.

Адже безпека сеньйора та безпека опікунки не конкурують між собою. Вони пов'язані.

У наступній частині серії ми зосередимося на місці, де догляд за сеньйором найчастіше відбувається щодня, – на його домі. Розглянемо, як організація простору, розташування меблів, килимки, кабелі, освітлення чи обладнання ванної кімнати можуть впливати на безпеку. Покажемо також, що іноді невелика зміна в оточенні може значно полегшити щоденний догляд і допомогти уникнути зайвих ризиків.